ПРИКМЕТИ ЗДОРОВОГО РОЗУМУ

«Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любові, і здорового розуму» (2 Тимофія 1: 7).
В цьому вірші св. Павло звертається до дітей Бога – тих, котрі полишили світ, котрі відвернулися від речей гріха і самолюбства, котрі були зачаті Святим Духом завдяки повному посвяченню Богу і котрим Заступник приписав Свою заслугу. Вони отримали Його Дух, новий розум, і таким чином мають дух здорового розуму.
На початку Євангельського віку можна було зауважити прояви Святого Духа, знані як «дари Духа» (1 Кор. 12: 4-11), – знання, зцілення, чудеса, мови тощо. Ці дари були дані в той час з двох причин: по-перше, щоб засвідчити, хто був Божим народом; і, по-друге, щоб утвердити віру ранньої Церкви. Вони були необхідні, щоб Церква, так би мовити, могла бути започаткована.
Апостол говорить, що ці чудесні дари повинні були тривати лише деякий час, але плоди духа мали залишитися: покора, терпеливість, лагідність, братерська доброзичливість, віра, надія і любов – як найбільший з усіх плодів (1 Кор. 13). Дари Духа завмерли зі смертю апостолів і тих, кому вони передали ці дари. Але плоди і благодаті залишаються до цього дня.
Як тільки ми були зачаті святим Духом, у нас почалася праця переміни. Але в загальному прийняття Духа спочатку є без явного прояву. Ми зростаємо в знанні, любові і всіх плодах Духа пропорційно тому, як ми отримали Святого Духа, даного нам, щоб розвивати наш розум і серце, щоб виконати працю переміни, приносячи плоди духа в нашому характері і нашому житті. В декого з нас плоди розвиваються швидко, в інших повільно.
Виноградна лоза дає нам дари в тому значенні, що вона плодоносить. Як плодоношення в природі є в певному сенсі слова чудом, так і плоди та благодаті Духа, які проявляються в нашому житті. Але вони розвиваються так поступово, що не здаються чудесними.
Господь є правдивою Виноградиною, а Його правдиві учні є галузками. Дух Виноградини мусить пройти усіма галузками, і на кожній галузці мусять з’явитися плоди Виноградини. Слід пам’ятати одну річ, що наше остаточне благословення і прийняття Отцем залежить від нашого постійного перебування в цьому блаженному спорідненні з галузками у Виноградині і від нашого плодоношення. Якщо нам це не вдається, ми не залишимося в цьому спорідненні. Але якщо ми рясно приносимо плоди Духа, то певного дня будемо галузками в прославленій Виноградині – в Христі Божому.

СТРАХ ЯК ФОРМА САМОЛЮБСТВА

В нашому вірші апостол веде мову про характер Духа, який Бог дав нам. Це не є дух боязні, ані дух страху, ані дух нерішучості. Де є дух самолюбства, він так чи інакше супроводжується страхом. Бачимо, що дух страху заставив наших перших родичів ховатися від Господа. Пригадуємо собі, що Каїн злякався і втік (1 М. 3: 10; 4: 14). Так протягом усіх віків дух страху мав сильний вплив на людство. Якщо здіймається буря, багато людей поводиться так, ніби вони бояться, що це щось навмисно послане на них.
Весь страх, будучи однією з форм самолюбства, є складовою частиною любові до себе. Люди бояться втратити деякі речі, які вони самолюбно бажають втримати. Дух багатьох поган, як і багатьох в християнських землях, є духом страху. Вони служать Богу не з бажання бути співробітниками в Його праці, а зі страху. Їх навчили, що вони повинні ходити до церкви. Вони не знають, що Бог міг би зробити їм, якщо б вони не ходили. Деякі служителі говорили: «Якщо б я вірив так, як вірите ви, що немає ніяких вічних мук, то я б робив усілякі погані речі». Цими словами вони показують, що їх спонукує не Святий Дух, а дух страху, дух, який належить гріху. Дух страху не походить від Бога.
Звичайно, є святий страх – страх зробити щось, що образило б Бога або образило приятеля. І ми повинні боятися образити приятеля, боятися завдати шкоди або ранити приятеля чи когось іншого. Якщо ми любимо нашого Небесного Отця, ми повинні боятися зробити щось, що Йому не подобається.
В Євреїв 4: 1 апостол говорить: «Отже, біймося, коли зостається обітницю входу до Його відпочинку, щоб не виявилось, що хтось із вас опізнився». Не біймося зла, але біймося, щоб ми не вхибили осягнути благословення, обіцяні переможцям. Бог дасть ці благословення лише тим, хто досягне певного розвитку характеру. Але страх перед світом є повністю невластивий. Якщо хтось з Господнього народу має цей страх, він отримав його з якогось іншого джерела, ніж дух Правди.

ПЕРЕМІНЮЮЧИЙ ВПЛИВ СВЯТОГО ДУХА

Апостол продовжує розповідати, що саме приніс нам цей Дух Господа. Це був дух сили, могутності. Всіх, котрі стараються ходити за Духом і мають знання про Господню любов, Він не залишить, а визволить від зла. Вони мають відважний дух, вплив розуму, який виникає з цього духа сили. Це дає їм таку енергію, що вони здатні зробити більше, ніж могли б в іншому випадку. Вони самі собі дивуються. Вони мають мир Божий, який діє в них, щоб і хотіти і чинити за доброю волею Його (Фил. 2: 13).
Ті, що отримали Правду, є зовсім інші, ніж вони були перед тим, як отримали її духа, і зазвичай їхні ближні і друзі помічають цю зміну. Коли жінка приходить до пізнання Правди, її чоловік часто здивовано виявляє, наскільки більше заповзятливості вона має до всього, що є правильне. Ця заповзятливість не є духом зухвальства, а духом впевненості, що Бог здатний і охочий зробити, щоб все разом допомагало на добре. Так само у випадку чоловіка. Багато жінок бачать, наскільки правда зміцнила чоловіка. Ця зміна завдячує духу сили, який Господь дав Своєму народу. В міру того, як ми отримуємо цей дух, ми отримуємо цю силу. Звичайно, деякі характери є сильними з природи, але Правда робить їх сильнішими. Інші, слабкі з природи, стають настільки сильнішими, що дивують своїх друзів і сусідів.
Всі, котрі є в школі Христа, мабуть, розвиваються схожим чином. Вони стають кращими, ніж були будь-коли досі. Вони не обов’язково краще виглядають, але Дух Господа допомагає їм берегти свій одяг охайним і чистим. Це допомагає їм бути більш акуратними стосовно того, що вони говорять і як вони це говорять. Це впливає на їхні слова, діла, поведінку – на все. Це робить їх більш терпеливими, по-братньому милими. Всі ці риси виявляються щораз більше.
Про тих, котрі вже трохи були в Господній службі, інші висловлюються так: «Це дуже інтелігентні люди. Де вони отримали свій словесний запас? Вони не є високо освічені, однак скільки вони знають про події в світі! Вони, здається, мають загальне знання про все». Боже Слово дає це широке знання, і Його Дух дає нам силу використовувати це знання і присвоювати його собі, бо ми розуміємо, що воно є Словом Господа.
Ми отримуємо також дух любові. Апостол говорить, що Дух Бога є дух любові, тому що «Бог є любов» (1 Ів. 4: 8). Божий Дух – це Божий розум, Божа вдача, Божий вплив. Оскільки Бог є любов, Його Дух мусить черпати для себе зі всіх цих якостей, які творять любов.
Пропорційно до міри Святого Духа, який ми маємо, ми матимемо любов: по-перше, до Бога; по-друге, до дітей Бога; по-третє, до наших сусідів і друзів і, нарешті, вона пошириться навіть на наших ворогів. Вона буде спонукувати нас турбуватися також про птахів і тварин. Дух любові загально має благотворний вплив. Все, що впливає на думки, повинно обов’язково впливати на слова. Кожен, хто має дух любові, виявить його вплив і ставатиме більш лагідним і милим в міру його зростання.

НЕХТУВАННЯ ПРАВАМИ ІНШИХ ЯК ФОРМА САМОЛЮБСТВА

В кінці апостол говорить про дух здорового розуму. Людину створено із врівноваженим розумом. Адам і Єва не потребували зовнішнього запису Божого Закону. Вони мали відчуття того, що правильне і що неправильне, так чітко окресленим в своєму розумі, що відрізняли правильне від неправильного інтуїтивно. Однак, коли вони впали, то втратили цю врівноваженість розуму.
Коли ми проглядаємо століття, які проминули від них аж дотепер, то бачимо, що це гостре відчуття правильного і неправильного притупилося. Так в землях, де є канібалізм, тамтешні мешканці вірять, що це добре їсти один одного. Вони вважають, що коли вони з’їдатимуть ворогів, які були сильними, то ставатимуть сильними. Це повне нехтування правами інших є духом самолюбства. Ми бачимо, що цей дух проявляється також в цивілізованих землях, де ворога їдять не буквально, але пожирають його маєток, його репутацію.
Наш Господь сказав, що хоча фарисеї були дуже ретельні в даванні повної десятини з м’яти, ганусу і кмину, вони, однак, упустили важливіше в Законі – суд, милосердя і віру. Він показав, що Закон, який говорить: «Люби свого ближнього, як самого себе», – є важливіший від давання десятини. Він сказав також, що фарисеї були повні грабунку і насилля, і що вони цідили комара і ковтали верблюда, що вони поїдали вдовині хати (Мт. 23: 23-25, 14).
Цим наш Господь мав на увазі, що коли вдова залишалася одна, без нікого, хто дбав би про її справи, деякі з цих визнавців релігії охоче привласнили б її маєток, якщо б могли. Так і в наші дні є люди, які шукають і планують, як би нашкодити своєму ближньому. Вони не поїдають свого ближнього буквально, але поїдають його майно, його пожиток. Ці люди є канібалами в дусі.

ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗДОРОВОГО РОЗУМУ

В міру того, як ми отримуємо дух любові, ми отримуємо дух здорового розуму. Цей дух в усіх життєвих справах провадить нас до роздумів про те, що є правильне і що неправильне. Ми не лише маємо дух Закону, але, на додаток, маємо дух Господа, що навчає нас. Закон говорить: «Не будеш мати інших богів, крім Мене». Дух закону говорить, що ми не повинні дозволити багатству чи чомусь іншому відвести наш розум від Господа. Сьогодні ми бачимо людей, які поклоняються зв’язкам, капіталу, віддаючи свій найкращий час служінню Мамоні. Вони не знають, що роблять.
Ці люди дуже добре зображені на картині Беньяна. Пригадуєте, коли пілігрими були в домі провидця, він завів їх у кімнату, де був чоловік з граблями в руках, який згрібав до себе солому, дрібний хмиз і порох з підлоги. Над його головою виднівся хтось з небесною короною в руках. Цю корону він пропонував чоловікові взамін на граблі. Але чоловік ані не дивився вгору, ані не звертав уваги на сказане.
Сьогодні ми бачимо як дехто бере граблі, щоб громадити усілякі дрібнички життя, не знаючи, що з ними робити після того, як вони будуть накопичені. Коли такі люди помирають, ці речі, можливо, нашкодять тим, кому вони залишені. Пілігрими мали здоровий розум, але чоловік, котрий згрібав хмиз, солому і порох, не мав здорового розуму. В тій чи іншій мірі ми бачимо скрізь довкола нас дух нездорового розуму, який випускає з уваги справді цінні речі і хапає дрібниці.
Коли ми розвиваємо дух здорового розуму, ми починаємо бачити вартісні речі, і дивимося на інші речі як на незначні. Ми щораз більше прагнемо небесних речей. Але світ думає: «Глянь на цей порох! Чи ж ця солома не є гарна?», або ще щось. Вони говорять: «Візьми собі трохи хмизу і поточених черв’яками плодів». Але те, чого вони прагнуть добитися, все є ілюзією.
Вони говорять про нас, що ми є нездорового розуму, бо дбаємо про кращі речі, небесні речі. Так вони говорили про Ісуса: «Він демона має і несамовитий» (Івана 10: 20). Як сказав апостол: «Коли бо ми з розуму сходимо, – то Богові» (2 Кор. 5: 13). Інші дивуються, що ми не женемося за тою ж крайньою марнотою (1 Петра 4: 4). І сьогодні є правдою, що кожного, хто житиме побожно, будуть неправильно розуміти і лихословити (2 Тим. 3: 12). Але ми повинні показувати нашу відвагу, нашу віру і нашу відданість Господу і виявляти Його Дух «сили і любові, і здорового розуму» (2 Тим. 1: 7). Вияв Його Духа допомагатиме тим, хто є Його, ставати «більш ніж переможцями» (Римлян 8: 37, Diaglott). Таким чином, навіть якщо ми не допомагаємо світу, ми будуємо один одного в нашій найсвятішій вірі (Юди 20, 21).
Дух здорового розуму є найдивовижнішим проявом Святого Духа в Господньому народі. Він дає їм в усіх відношеннях велику перевагу над рештою людства. Він бачить в теперішньому житті нагоди здобути характер. Він розширює і поглиблює розум в усіх добрих напрямках. Він чинить особу менш вибагливою до своїх власних прав, привілеїв і уподобань, і більш уважною до прав і почуттів інших.
Дух здорового розуму чинить міркування людини чистішими, більш правдивими і більш відповідними дійсності, ніж раніше, бо спонукує її приймати настанови Божого Слова стосовно того, що людина повинна і що не повинна робити, і відкидати свої власні помилкові судження. «Він провадить покірних у правді». Якою б не була недосконалість розуму і тіла внаслідок гріхопадіння, ті, хто отримує дух здорового розуму, стають через це чистішими, милішими, лагіднішими, менш самолюбними і більш вдумливими щодо інших. Ті, котрі таким чином належно вправляються, щораз більше розвиватимуть дух любові, аж поки не настане те, що досконале, і не припиниться те, що частинне (1 Кор. 13: 10).
R5093 (1912 р.)