[3HG036]
ЧОМУ НАРОДИ ВЕДУТЬ ВІЙНУ?

Світ переживає найбільшу кризу за всю історію людства, і найстрашніший її етап ще попереду. Ситуація вимагає тверезого аналізу.

Уся Європа охоплена полум’ям, і вогонь перекинувся на Америку! Менш ніж за три роки тридцять мільйонів людей зіткнулися один з одним на полях битв Європи, і близько семи мільйонів з них уже стали жертвами цієї кровопролитної війни. Безпричинне знищення людських життів і багатств потрясло людство. Страждають нейтральні країни, а народи воюючих держав зазнають невимовних поневірянь. Незліченні вдови та сироти оплакують передчасну загибель своїх близьких і тепер стикаються з голодом та чумою – ворогами ще більш жорстокими та безжалісними, ніж гармати та мечі. Навіть в Америці умови в багатьох місцях стають нестерпними; люди не мають спокою, а багато жінок і дітей відчайдушно благають про хліб. Умови, які запанували, ведуть до неминучої революції та анархії, подібних до яких світ ще не знав.

Двадцяте століття почалося з найсвітліших перспектив за всі часи. Духовенство говорило нам, що більше не буде воєн. Чому ж тоді ця жахлива війна прийшла на світ? Чи настала вона через любов людей до кровопролиття? Ми відповідаємо: “Ні!”, бо простий народ не бажав війни. Чи є тоді війна результатом неправедності та безбожних умов, що панують у християнстві? І якщо так, то хто в цьому більше винен: царі та правителі чи духовенство? Тільки в Біблії ми знаходимо чітку й остаточну відповідь. Передбачаючи шлях людей і народів, Єгова через Свого пророка понад три тисячі років тому сказав: “Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?” Тут слово “марне” означає план або порядок, спрямовані на досягнення певної мети.

БОЖЕСТВЕННИЙ ПЛАН

Весь людський рід зазнав осуду смерті внаслідок неслухняності Адама. Відтоді, як Адам був вигнаний з Едему, людина марно шукала вічного життя, щасливого дому і влади, заснованої на справедливості та праведності. У Бога є великий Задум, План, дарувати людині саме це, і Він робить так, щоб той здійснився у відповідному в Нього часі.

Коли Ісус прийшов на землю, цей Задум, цей План, вперше був представлений Ним та апостолами, як викладено в Писанні. Коротко кажучи, він полягає в тому:
• що платою за гріх є смерть, а не вічні муки;
• що відкуплення і прощення гріхів приходять через жертовну заслугу Ісуса, прийняття якої є єдиним шляхом до життя, щастя в домі та інших праведних бажань;
• що Ісусу було необхідно померти й бути піднятим з мертвих, щоб надати ціну купівлі для відкуплення людини;
• що Ісус, як Божественна Істота, прийде вдруге, щоб установити Своє Царство;
• що в період від Його Першого Приходу до Другого Приходу Він збиратиме зі світу членів Свого Тіла, іменованого Церквою, незалежно від віросповідання чи конфесії;
• що Його Царство не може бути встановлене до Його Другого Приходу;
• що Його Царство не “від злого сучасного віку”, тобто існуючого порядку речей;
• що всі Його послідовники повинні молитися “Нехай прийде Царство Твоє” і триматися осторонь від мирських задумів;
• що всі християни, які вірно слідують за Учителем, є Його послами, і їхній обов’язок – проголошувати Послання про Його Царство та благословення, які воно принесе всьому людству.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДУХОВЕНСТВА

Адвокат, який обманює свого клієнта, приховує правду про справу і призводить до втрати майна, по праву засуджується як шахрай. Посол країни, який приховує правду про свій уряд або передає його секрети іншому уряду, справедливо називається зрадником і переслідується за зраду.

Найвища посада, яку може обіймати людина на цій землі, – це посада чесного проповідника Євангелія. Так само вірно, що нелояльний і невірний священнослужитель, який приховує Правду і веде людей у темряву, є гідний осуду більше від усіх лиходіїв. Є хороші адвокати й погані адвокати, і є хороші проповідники й погані проповідники. Будь-який проповідник, який виступає проти перевірки та обговорення своїх вчень, відносить себе до категорії поганих, тому що його ставлення доводить, що його вчення не витримають перевірки світлом.

Кожна людина, яка взяла на себе роль служителя Євангелія, тим самим взяла на себе посаду посла Господа Ісуса Христа та Його Царства. На неї лягає священний обов’язок вести людей правильним шляхом, згідно з вченнями великого Учителя.

Були й досі є деякі добрі, вірні проповідники; але, на жаль, переважна більшість із них була і [3HG037] залишається невірною Господу та Його справі, придушує Правду й веде людей у темряву! Незмінні закони Єгови не можуть бути порушені безкарно ні окремими особами, ні цілими народами. Апостоли були вірними вчителями Послання Царства Месії. Багато християн, які слідували за ними, також вірно навчали Правди. На початку четвертого століття амбітні люди, які називали себе вчителями Біблії та послами Христа, відклали вбік План Бога й почали навчати своїх власних задумів, що суперечили Божому порядку. Сучасні християни, чи то католики, чи протестанти, жодним чином не несуть відповідальності за задуми чи плани людей, проголошені століття тому, коли спочатку була організована католицька, а потім протестантська церкви. Але кожна неупереджена людина повинна вивчити ці задуми, ці плани, щоб зрозуміти, чи знаходяться вони в злагоді з Богом; і, якщо ні, то розглянути, яке відношення вони мають до великого утиску, який зараз приходить на світ.

Духовенство, на відміну від мирян, простого народу, було організовано приблизно в 325 році. У 529 році система духовенства, претендуючи на те, що вона є Церквою, захопила світську владу, організувала армії і виступила, щоб битися і знищувати тих, хто наважувався чинити опір їхнім неправедним задумам. Вони позбавили простий народ Біблії, видали свої власні сповідання віри, свої віровчення, і вимагали від людей вірити в них і слідувати їм. Коротко кажучи, задум або план, який був висунутий духовенством того часу і якого дотримуються з тих пір, полягає в наступному:
• що платою за гріх є не смерть, а чистилище або вічні муки;
• що духовенство має владу прощати гріхи і молитися про вихід людей з чистилища, що вони й роблять за грошову винагороду;
• що папа править як намісник Христа, і тому Царство Христа, або Його Уряд, вже давно діє на землі;
• що царі правлять за Божественним правом і що це право панувати походить від духовенства як представників Господа;
• що завдання Церкви, яка складається з духовенства, полягає в тому, щоб навернути весь світ до віри в їхні доктрини.

ХИБНІСТЬ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВЛІННЯ ЗА БОЖЕСТВЕННИМ ПРАВОМ

У 1517 році зародився протестантизм. Деякий час протестантська церква прагнула реформи і проповідувала Біблію так, як найкраще розуміли її вчителі. Але пізніше протестантське духовенство почало змішувати релігію та політику. Воно вселяло царям Європи, так само як і католицька ієрархія, що ті займають свої трони за Божественним правом і що духовенство є належними духовними радниками земних царів. Кожне царство Європи має свою національну релігію, і ті царства, які тримаються імені Христос, вважаються «християнством», що, кажучи коротко, означає Царство Христа.

Духовенство, як католицьке, так і протестантське, переконувало земних царів, що вони правлять за Божественним правом і, отже, не можуть робити помилок. Багато років тому в загальному праві Англії було закріплено: “Король не може помилятися”. Кожен студент Блекстоуна може згадати, як читав це твердження, коли починав вивчати право. Здавалося дивним, що людина не може робити помилок, але пояснення полягало і полягає в тому, що цар, який править за Божественним правом і отримує це право через духовенство, є представником Господа, а тому всі його дії правильні.

Покладаючись на поради своїх духовних наставників, царі міркували так: “Ми повинні розширювати наші території й розвивати торгівлю, і для цього нам потрібні великі армії та флот. Можливо, знадобиться війна, і багато майна може бути знищено, а багато хто з наших підданих може втратити життя, але наш шлях правильний, бо так сказали нам наші духовні наставники”. Тому правителі змушували народ нести тягар податків для утримання флоту й армії, а потім посилали своїх підданих вбивати одне одного по-християнськи (?).

Коли ті йшли на війну, духовенство стояло на боці царів і говорило буквально таке: “Продовжуйте вашу війну руйнування; Бог з вами, і ми будемо молитися про Його благословення на вашу армію”. У Німеччині духовенство молиться Богу, щоб Він благословив їхні армії і дав їм можливість знищити англійців; у Великобританії священнослужителі моляться Богу про благословення британських армій, щоб ті змогли стерти німців з лиця землі. Який клас духовенства Він чує?

Духовенство закликало молодих людей вступити в цю війну; і для того, щоб народилися інші покоління, які будуть битися і вмирати, вони закликали молодих людей спочатку одружитися і завести дітей, перш ніж вирушати на поле бою, пропонуючи провести церемонію одруження безкоштовно. Надавати будь-яку послугу безкоштовно – незвичайна річ для проповідників. Яке моральне виродження спіткало народи за порадою духовенства! Незважаючи на те, що Господь учив, що жоден вбивця не увійде до Його Царства, духовенство вчить, що той, хто гине, беручи участь у війні на полі бою, має безперешкодний вхід до Небес. Як приклад цього преса повідомляє про недавню промову доктора Гордона, провідного священнослужителя Канади, в якій він сказав: “Уніформа короля Георга на юному солдаті – це вірний пропуск до неба, і Сам Бог не може не впустити до неба молоду людину, яка померла в цій уніформі”. І тим не менше цей священнослужитель стверджує, що він – посол Князя Миру!

Протягом тривалого часу переважна більшість сучасних священнослужителів, стверджуючи, що вони викладають Біблію, і видаючи себе за проповідників Євангелія, якого люди украй потребують для своєї втіхи, відхилилася від нього і тепер дотримується вчень, що повністю суперечать Біблії, та викладає їх. За останню чверть століття величезна хвиля невіри прокотилася так званим “християнським світом” – не богохульний атеїзм, який захищають Інгерсолл і Пейн, а невіра більш витонченого характеру, представлена в наукових працях сучасних священнослужителів, широко відома як “Вища Критика” та “Еволюція”. Проповідування таких вчень зруйнувало віру в натхненність Біблії як Божого Слова Правди та відвернуло людей від вчень Ісуса й апостолів. Наші коледжі та університети є розсадниками таких небезпечних видів невіри, і її згубний вплив проник у наші державні школи.

ПРОТЕСТАНТИЗМ СЬОГОДНІ – ПРОСТО “ИЗМ” БЕЗ “ПРОТЕСТУ”

Протестантизм наших днів є не результатом великої Реформації, а результатом її занепаду та провалу. Це просто “изм” без “протесту”. [3HG038] Апостол Павло вказує на те, що пророчі висловлювання, викладені в Старому Завіті, знайдуть особливе застосування та виконання наприкінці Євангельського віку. Ми зараз перебуваємо в цьому часі. Слово “пророк” означає “проповідник або той, хто проголошує”; натомість слово “провидець” позначає того, хто передбачає майбутні події. Щодо тих, хто придушує Правду, проповідуючи вчення, що руйнують віру, і тим самим вводячи людей в оману, Господь сказав: “Бо в народі Моєму [який заявляє про свою приналежність до Мене] безбожники є, чигають вони, немов той птахолов, вони сітки розставили [Вищу Критику, Еволюцію та інші світські теорії, що руйнують віру в Біблію] , хапають людей... тому... потовстіли вони [сучасні священнослужителі стверджують, що вони багаті на мудрість і не потребують навчання, і люблять блищати перед людьми]... переступають також міру злого [схвалюють неправомірні вчинки царів і правителів, що суперечать інтересам простого народу, і мовчать про гріхи своїх багатих і впливових членів]... Чи ж оцього Я не покараю? говорить Господь. І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя? Чудне та страшне стало в краї: пророки [проповідники] віщують неправду, при помочі їхній панують священники, і народ Мій оце так кохає” (Єр. 5: 26-29).

Ось так Господь з гнівом викриває тих, хто придушує Правду і своїми самолюбними задумами заманює людей у свої вчення, які суперечать Божому шляху. Господь вказує, що, якби ці так звані посли Христа були вірні у навчанні Його Слова Правди, нинішній великій і жахливій війні вдалося б запобігти (Єр. 23: 19-22).

ДУХОВЕНСТВО БІЛЬШЕ ЗАСЛУГОВУЄ НА ДОГАНУ, НІЖ ЦАРІ

Звичайно, з цього правила є винятки, і у світі є деякі добрі, чесні священнослужителі. Але, на жаль, ми побоюємося, що більшість належить до іншого класу! Писання вказує, що і царі, і духовенство несуть відповідальність за цю війну, але що духовенство заслуговує більшого осуду, тому що його обов’язком було знати Божий план і розповідати про нього людям. Але вони відмовилися його вивчати і не розповідали про нього іншим.

Що стосується відповідальності за цю війну, рабин Вайз із Нью-Йорка нещодавно сказав:
“Нездатність церков і синагог зберегти лідерство над народом стала причиною нинішньої війни. Вони возвели на престол демона війни замість Бога. Їх задовольняє те, що вони є просто частиною суспільного ладу і захищають свої країни та правителів, справедливих чи несправедливих”.

Преп. д-р Пітер Ейнслі, пастор Християнського храму в Балтіморі, нещодавно сказав у публічній проповіді:
“Ця велика війна є на совісті Церкви більше, ніж когось іншого”.

НЕСПРАВЕДЛИВІ ЦЕРКОВНІ ЗАДУМИ – ОГИДА ДЛЯ ЄГОВИ

Задуми людей настільки численні, що вони спантеличують і збивають з пуття. Бог назвав ці неправедні церковні замисли “Вавилоном”, що означає “плутанина”; і Він називає католицьку систему “Матір’ю блудниць”. Інші церковні системи походять від неї і, отже, є дочками, про яких говорить Об’явитель (Об. 17: 1-6).

Книга Об’явлення написана в основному символічною мовою. “Вино” – це символ вчення; “розпуста” – символ незаконних стосунків між церквою та політикою. Господь через Об’явителя говорить так: “Упав, упав великий Вавилон [відпав від Божої милості]! Став він оселею демонів [тих, хто має диявольський дух], і сховищем усякому духові нечистому [нечистому принципу], і сховищем усіх птахів нечистих та ненавидних [майже кожен ув’язнений (англ. “jail-bird” – “тюремне пташеня”) є членом якоїсь номінальної церковної системи], бо лютим вином розпусти своєї він напоїв всі народи! І земні царі з ним розпусту чинили, а земні купці збагатіли від сили розкоші його”.
Очевидно, це пророче висловлювання здійснилося в результаті незаконного змішування релігії та політики в ім’я Христа тими, хто стверджує, що вони є Його послами, і весь цей порядок є огидою в очах Господа. Продовжуючи, Він каже: “Гріхи бо його досягли аж до неба, і Бог ізгадав про неправди його... Через це одного дня прийдуть кари його, смерть, і плач, і голод, і спалений буде огнем [символ руйнування], бо міцний Господь, Бог, що судить його” (Об. 18: 18).

НИНІШНЯ ВІЙНА ПЕРЕДБАЧЕНА В ПИСАННІ

Передбачаючи шлях, який оберуть люди, Господь провістив нинішній великий конфлікт через пророка Йоіла понад 2500 років тому: “Кличте про це між народами, оголосіте святую війну, збудіте лицарство, хай сходяться, нехай підіймаються всі вояки. Перекуйте свої лемеші на мечі, а ваші серпи на списи, хай навіть безсилий говорить: Я лицар! Поспішіть і прийдіть, всі народи з довкілля, й зберіться – туди, Господи, спустиш лицарство Своє. Нехай збудяться й зійдуть народи в долину Йосафатову [долина гробів – буквальна долина Йосафата за межами Єрусалиму була юдейським місцем поховання, символізуючи місця поховання армій, задіяних у світовій війні]... Сонце та місяць стемніють, а зорі загублять свій блиск” (Йоіл. 4: 9-15).

Писання вказує, що “сонце” символізує Євангеліє Царства Христа; що “місяць” представляє Закон Мойсея; і що “зірки” є символами церковних учителів. Таким чином, ми бачимо, що в той час, коли настав світовий конфлікт, Євангеліє Царства Месії стемніло в номінальних церквах. Духовенство більше не навчає про прихід Царства Месії, щоб благословити всі племена земні. Воно більше не говорить людям, що Закон Мойсея був тінню цього великого Царства. І вони, як “зірки”, впали зі свого піднесеного становища на духовних небесах як учителі Божественного Слова і приєдналися до звичайної політики світу.

НАСТУПИВ КІНЕЦЬ СВІТУ

Слово “світ”, яке використовується символічно в Писанні, означає епоху, період часу. Згідно з Писанням, час панування поган тривав 2520 років. Біблія чітко вказує, і це підтверджується світською історією, що “Часи Поган” почалися зі скинення юдейського царя Седекії та сходження на престол Навуходоносора, царя Вавилонського, восени 606 року до Христа. З цього випливає, що повний [3HG039] період у 2520 років закінчується восени 1914 року.

Говорячи про цей час, Великий Учитель сказав: “А погани розлютилися, та гнів Твій прийшов”. Рівно в той час, коли панування поган законно завершилося, погани розлютилися, і Божий гнів на народи виразився в тому, що їм було дозволено почати знищувати один одного. Наш Господь Ісус у Своєму великому пророцтві про кінець нинішнього віку, або світу, вказав, що початок цього утиску настане, коли “повстане народ на народ, і царство на царство”, і що він закінчиться “скорботою великою... якої не було з первопочину світу аж досі й не буде”. Пророк Даниїл дає подібне свідчення (Мт. 24: 21; Дан. 12: 1).

Добре відомо, що священнослужителі називають свої громади “паствою”, а себе – “сторожами”. Справжній сторож стада заслуговує на високу похвалу; але Господь сказав про тих, хто має протилежний дух: “Чого про устави Мої розповідаєш, і чого заповіта Мого на устах своїх носиш? Ти ж науку зненавидів, і поза себе слова Мої викинув. Як ти злодія бачив [сатану, що краде серця й розуми людей, відводячи їх від Божого Плану], то бігав із ним, і з перелюбниками накладав. Свої уста пускаєш на зло, і язик твій оману плете” (Пс. 50: 16-19). Іще говорить пророк Ісая: “Його вартівники всі сліпі, не знають нічого, всі вони пси німі [д-ри богослов.], які гавкати не можуть, мрійники, лежні, що люблять дрімати! І це пси ненажери, що не знають насичення, і це пастирі ті, що не вміють уважати: усі вони ходять своєю дорогою, кожен з свого кінця [своєї конфесії] до своєї здобичі” (Іс. 56: 10, 11).

Підводячи підсумок ситуації, ми бачимо, що Часи Поган закінчилися, що дні царів землі залишилися в минулому. Бог дав їм можливість творити добро, але вони не зуміли. Тепер Він позбавляє їх володіння земним пануванням. Гріх та егоїзм взяли гору. Царі та правителі, отримавши погані поради від своїх духовних радників, дійшли до сумного кінця. Незабаром на світ прийде революція, що завершиться анархією, яка повністю повалить усі вавилонські системи – церковні та політичні.

НАБЛИЖАЮТЬСЯ КРАЩІ ЧАСИ

Але давайте на мить залишимо цю похмуру картину. Апостол Петро, описавши цей час утиску, каже: “Але за Його обітницею ми дожидаємо неба нового [духовних правлячих сил] і нової землі [земного уряду, суспільного ладу], що правда на них пробуває”. Обітниця, про яку тут ідеться, – це обітниця, дана Єговою Аврааму: “І благословляться... в нащадках твоїх [насінні твоєму] всі племена землі”. Насіння Авраама має спочатку з’явитися, перш ніж можуть прийти благословення. Це Насіння – Христос Ісус, Голова, і Церква, Його Тіло (Гал. 3: 16, 27-29).

Протягом усього Євангельського віку Бог збирав зі світу тих, хто складе це Тіло, хто стане справді посвяченими християнами. Деякі з них були священнослужителями, деякі були членами церковних конфесій, інші – ні. Справжнім випробуванням була повна віра в Ісуса як великого Відкупителя, в Його жертовну смерть як велику викупну ціну людини; потім було повне посвячення справі виконання святої волі Бога і вірний послух аж до смерті. Усім, хто належить до цього класу, обіцяно участь у Головному Воскресінні та царювання з Христом, щоб благословити всі племена землі (Об. 20: 6).

Писання рясніє обітницями про те, що на землі буде встановлено праведний уряд і що така влада буде на раменах Великого Месії (Іс. 9: 6); що тоді кликнуть ім’я Йому: “Дивний”, “Порадник”, “Отець Вічності”, “Князь Миру”. Під Його правлінням припиняться війни, а зло і злочинність будуть повністю викорінені з людського роду. Кожна людина, яка любить мир і праведність, сидітиме “під своїм виноградником і під своєю фіґовницею”, тобто у неї буде своє власне мирне житло, де вона зможе жити зі своїми близькими в щасті.

Сам наш Господь Ісус обіцяв, що під час Його правління всі, хто перебуває в могилах, вийдуть з них, і всім буде дано справедливе й неупереджене випробування щодо життя. Писання рясніє обітницями, що буде воскресіння мертвих, праведних і неправедних (Ів. 5: 28, 29; Дії 24: 15; 17: 31). Коли Христос буде царювати, хоча Сам і буде невидимий для людини, Він через Своїх видимих представників на землі встановить уряд рівності та справедливості, виконуючи бажання кожного чесного серця.

Після закінчення тисячолітнього царювання Христа вся земля буде приведена до стану райського Едему (Іс. 35; Єз. 36: 34-36), а всі невиправні, умисно нечестиві, будуть назавжди знищені. Усі інші будуть повністю відновлені до того досконалого стану, яким насолоджувався батько Адам в Едемському саду. Потім Христос передасть Царство Отцю, і всім буде дано заключне випробування. Ті, хто тоді доведе свою вірність Богу та принципам праведності, отримають вічне життя; а ті, хто зазнає невдачі, будуть піддані вічному знищенню. Тоді у Бога буде чистий Всесвіт.

3HG036