БІБЛІЙНЕ ЗІБРАННЯ ЕЗДРИ

БІБЛІЙНЕ ЗІБРАННЯ ЕЗДРИ
Неемії 8: 1-18

“Господній Закон досконалий, він зміцнює душу” (Псалом 19: 7).

Ездра, мабуть, повернувся до Вавилону, щоб там продовжувати вивчати і детально звіряти Закон. Наступного разу ми чуємо про нього через тринадцять років, але вже як про знану постать в Єрусалимі. Праця Неемії по відбудові міських мурів та брам була завершена за тиждень до юдейського нового року. Цей тиждень використали, щоб відпочити та набратися сил, і в наступний день (близько 1 жовтня) відбулися загальні, громадські збори на відкритій площі, одразу за храмом. Для Ездри збудували підвищення, поміст, і з цієї нагоди він як книжник, як освічена людина читав від ранку і до пополудня людям з Книги Закону. Книгу читали частинами. Священики та левити, змішавшись з народом, пояснювали значення різних уривків. Народ, з поваги до Закону, слухав стоячи, а коли Закон обговорювали, сідав на землю.

Це було величезне біблійне зібрання, яке викликало глибокий інтерес. Люди, слухаючи слова Божественного Закону і розуміючи, що вони не виконували цей Закон – навіть у міру своїх можливостей, – усвідомили причину, чому Господь дозволяв різні покарання на них, потрапляння в полон і т. д. Вони усвідомили, що такою була Його угода з ними, що слухняність з їхнього боку мала бути нагороджена благословеннями та добробутом, а неслухняність – карою, полоном і т. п. Усвідомлення гріха викликало смуток і сльози – люди гірко плакали.

Тоді Неемія, Ездра та інші пояснили людям (самі та через левитів), що зараз не час плакати, а, навпаки, час радіти. Треба пам’ятати не тільки строгість Бога в покаранні за злі вчинки батьків, але й Його милості, які тепер повертаються до них, і особливо треба оцінювати факт, що Він знову посилає їм Закон, чим свідчить про готовність прийняти їх назад до Своєї милості. Їм нагадали, що той самий Закон, який передбачав покарання, говорив також про Божу милість, і якщо вони розкаються, то Він пробачить їм і поверне їх до Свої милості. Ось так сльози змінилися на посмішки, а плач – на радість.

Неемія сказав: “Ідіть, їжте сите та пийте солодке, і посилайте частки тому, в кого нема наготовленого. Бо святий цей день для нашого Господа, і не сумуйте, бо радість у Господі це ваша сила”.

УВАЖНЕ ЧИТАННЯ ЗАКОНУ

Сказано, що вони “пояснювали народові Закон”. Сьогодні, очевидно, є велика потреба саме в такому навчанні. Номінальний духовний Ізраїль є у напівзруйнованому стані через брак розуміння Божого Слова. Ми, здається, знаходимося в часі, який згадував пророк, кажучи: “Ось дні настають, говорить Господь Бог, і голод пошлю Я на землю, не голод на хліб, і не спрагу на воду, але спрагу почути Господні слова” (Ам. 8: 11).

Багато хто вважає, що він добре ознайомлений із вченням Біблії, тоді як насправді він ознайомлений тільки з тим чи іншим віровченням темного минулого, і всі ці віровчення, мусимо признати, містять трохи правди і багато неправди. Нашою великою помилкою було припущення, що наші визнання віри і всі віровчення переконливо і цілковито представляли Біблійні вчення. Ця помилка коштувала дорого. Тисячі порядних розумів відвернулися від Біблії через помилкове припущення, що ці віровчення представляють те, чого вона навчає. Переконані, що вони більше не можуть підтримувати жодне християнське віровчення в цілому, ці світлі розуми відкинули їх, а з ними і Біблію.

Те, що треба зробити, це відновити вивчення Біблії, до того ж без наших сектантських окулярів. Наші прабатьки, які створили наші віровчення, так чи інакше були зайняті переслідуваннями один одного, що ми сьогодні цілковито засуджуємо. Вони, звичайно, були такими ж чесними, як і ми, але мали менше світла – жили в більш темному Віці. Переконання, що Бог катує мільярди Своїх створінь, привело декого з наших благонамірених прабатьків до того, щоб катувати один одного в імені Бога способом, який ми сьогодні не можемо схвалити ані як справедливий, ані як люблячий, ані як христоподібний.

То чому ж ми повинні вважати, що ці віровчення правильні в усіх відношеннях? Чи ж, радше, не треба вважати, що якщо така добра людина, як брат Джон Кальвін, зробив таку велику помилку, що підписав наказ, який посилав християнського брата, Сервета, на вогнище, то це доводить, що щось було не так з теологічними уявленнями Кальвіна, які лежать в основі майже всіх наших протестантських віровчень?

Маючи сьогодні у своєму розпорядженні чудову Біблію, яка знаходиться майже в кожному християнському домі, ми повинні знати більше про її вчення, ніж будь-хто з наших прабатьків. Допомогою в цьому є не тільки освіта, але й зручно оправлена Біблія, і ми маємо підручники у формі конкордансів, текстових посилань і т. п. Чи ж не пора нам, як левитам та духовним ізраїльтянам, докласти зусиль, щоб знову повернутися до Біблії і розповісти людям про її вчення?

Ми не відстоюємо самого лише щоденного читання певної кількості розділів або завчання віршів напам’ять, ані звичних уроків Недільних Шкіл. Ми відстоюємо відбудову нашої віри на основі самої лише Біблії. Безперечно, коли б усі з Божого народу змогли відмовитися у своєму розумі від сектантських окулярів і зайнятися заново вивченням Слова в його власному світлі, від цього швидко настало б велике благословення. Дослідники Біблії невдовзі стали б одно зі собою та з Отцем, а також з Господом Ісусом Христом – однією Церквою Живого Бога, згаданою у Святому Письмі, маючи одного Господа, одну Віру, одне Хрищення, одного Бога й Отця всіх.

СИЛА БОЖЕСТВЕННОГО ЗАКОНУ

У Божому Слові є сила до доброго, якої не знайти деінде. Вища Критика несе велику відповідальність за зростання беззаконня у світі. “Господній Закон досконалий, він зміцнює душу” – перемінює істоту. Вищі Критики у всіх наших коледжах та семінаріях виконують жахливо нищівну працю, у порівнянні з якою те, що робив Вольтер, Томас Пейн та Роберт Інгерсол, було нічим. Можна сказати, що за останні тридцять років три четвертих усіх випускників усіх коледжів не вірять в Біблію, і їхній вплив наполегливо використовувався для того, щоб розхитати віру інших. Відхилення, які привели їх до невір’я, неминуче впливатимуть на інших. Біблія сама по собі є підручником, і вірити треба тільки в те, чого вона навчає – чи це підтримує наші колишні віровчення, чи суперечить їм.

R4922 (1911 р.)